Святе Писання вказує на Хрещення.

Церковне життя людини розпочинається з Хрещення, яке не просто міняє життя людини, але міняє саму людину; через хрещення людина народжується у нове життя. У Православній Церкві хрещення звершується через трикратне занурення у воду. При цьому священнослужитель промовляє слова: «Охрещується раб Божий (ім’я) в ім’я Отця. Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа. Амінь.». Так виконується воля Нашого Спасителя, Який сказав своїм ученикам: «Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф.28.19).

Хрещенням людині відчиняються двері Царства Божого. Цього дару були позбавлені люди у старозавітні часи, а тому перебували в очікуванні цього надзвичайного дару. Саме яскраве пророцтво про таїнство Хрещення ми чуємо від пророка Єзекіїля: «І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. І окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське. Вкладу всередину вас Дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави мої будете дотримувати і виконувати» (Єз.36.24-27).

Як діє Хрещення на людину?

Вже з пророцтва ми бачимо, що новозавітне покликання вимагає від людини готовності відректись від самого свого життя заради життя оновленого. Сам Христос говорив Никодиму: «Істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже» (Ін.3.5). Апостоли бачать хрещення не як виправлення старого життя, не як верхню сходинку в моральному вдосконаленні, але як смерть старого життя і народження у життя нове.

Під час звершення таїнства Хрещення ми чуємо слова апостола Павла: «Ми померли для гріха: як же нам жити з ним? Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися? Отож ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті» (Рим.6.2-4).

Отож, всяка людина, яка приймає таїнство хрещення, ще живучи на землі, вже, таємничим чином, розлучається зі своїм старим життям і починає жити таким життям, яким вона житиме у Царстві Божому. Смерть і життя – основна тема хрещальної купелі: занурення у воду символізує смерть, вихід з хрещальних вод символізує народження і початок нового життя.

Життя до і після Хрещення.

Нове життя сіється у нашу грішну природу, як зернина у землю. Завданням людини є зберегти і зростити його. Це вимагає переміни у житті і наполегливої роботи над собою. Переміна проходить по різному: часом життя людини круто міняється на зовсім протилежне, хоча, набагато частіше зміни приходять поступово, протягом років. Зрозуміло, що виправити своє життя набагато легше для тих, хто свідомо, з вірою і покаянням приступив до таїнства хрещення. Тяжко доводиться тим, хто не був готовий до духовної праці. Але справжня біда чекає чоловіка, який після хрещення навіть і не збирається міняти своє життя. Такі підпадають під осудження, подібно до лінивого раба, який отримавши талант, закопав його в землю, або до гостя на шлюбному бенкеті, який не одягнувся у весільний одяг. Саме від нехтування Божим даром застерігав нас Спаситель у згаданих притчах. Він наголошував на тому, що хрещення повинне супроводжуватись навчанням істинам віри і слідуванням Його заповідям: «Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам.» (Мф.28.19).

Тому всякий, хто зібрався приступити до таїнства Хрещення, повинен з усією відповідальністю підготуватись до цієї події, як до головного моменту у своєму житті. Найкраще було б підійти до священика, і розпитати про Православну християнську віру, почитати рекомендовану літературу, походити деякий час у храм на богослужіння. Тобто пройти деяку підготовку, або «оглашення». У древній церковній практиці чоловік міг бути оглашенним досить тривалий час, аж поки духівник не вважав його гідним таїнства Хрещення.

Хресні батьки.

Подібні вимоги стосуються і хресних батьків, або по церковному «восприємників». Хрещення немовлят відоме у Церкві з апостольських часів – вони охрещувались разом з батьками, або коли батьки були вірними християнами – тобто тоді, коли церква була впевнена у тому, що діти отримають належне християнське виховання. Для того, щоб благодатний дар таїнства не став для дитини марним, у православній традиції належить заручатись підтримкою хресних батьків. На жаль, сьогодні досить часто молоді батьки обирають для своїх дітей хресних зовсім не воцерковлених, таких, які не зможуть познайомити своїх похресників з християнською вірою, оскільки самі до церкви не ходять і не знають навіть Символу віри. Зрозуміло, що у такому випадку і батьки, і восприємники підпадають під осуд за нерозважливе ставлення до Дару Божого. І для самої дитини без підтримки дорослих шлях до пізнання істини буде тяжким і ненадійним. Тому і батьки і хресні повинні серйозно ставитись до Хрещення дитини, адже від їх сумління і підготовки залежить, як духовне життя дитини, її життєвий шлях і, саме головне, спасіння її безсмертної душі.

Отож таїнство Хрещення – це двері у Царство Боже, це початок нового життя, це смерть гріховності і дорога до праведного життя.

Усе, що стосується життя, а тим більше життя вічного – не може бути несуттєвим. Вибір хресних батьків, вибір імені для дитини, воцерковлення і перше Причастя – усе це задає тон на усе наступне життя дитини.

Немовля і Хрещення.

У наш час хрещення звершується, переважно, над немовлятами і, хоча вони не мають свідомих гріхів, підготовка деякого роду потрібна і для них. Адже хрещення, це лише вхід у Христову Церкву, а далі дитину чекають роки земного життя у світі, що у злі лежить. Перед християнином стоїть завдання зберегти себе від розтління, навчитись жити по заповідям Божим, примножити таланти, якими обдарував його Господь, і підготувати себе до життя у Царстві Божому. Усе це – серйозна праця, яка дається нелегко через вроджену схильність людини до гріха. Духовна досконалість, як і будь які добрі риси не закладені у людині від народження. Тому духовний розвиток дитини, як і розумовий, і соціальний, і фізичний вимагає серйозного сприяння дорослих членів сім’ї і хресних батьків.

Благочестиве життя для немовляти починається ще з утроби матері – на життя і здоров’я дитини впливає не лише харчування і тілесне здоров’я мами, але й духовний стан її. Так стреси і конфлікти, які бувають від нестриманості, шкідливі звички, пусте проведення часу впливають на дитину, закладаючи негативні риси її характеру. Жінка-християнка, яка чекає дитину, молиться за її, приходить у храм до Сповіді і Причастя, оберігає себе від гріхів. В останні тижні вагітності вона приходить у храм, де священик звершує молитву за благополучні пологи і благословляє майбутню матір. Таким чином, на момент народження за плечима немовляти повинно бути вже 9 місяців правильного виховання і благословенне народження на світ.

Вибір імені для дитини.

Після народження дитини батьки починають підготовку до Хрещення. І розпочинається воно з наречення імені. Святитель Іоанн Златоуст навчав підходити до цієї справи відповідально: «Християни повинні всіляко намагатися давати дітям такі імена, які б не тільки спонукали до благочестя самих нарЕчених, а й для всіх інших, і для наступних родів служили наукою і добрим прикладом»

Строгих правил, щодо вибору імені дитини у Церковній практиці немає. Сьогодні дітей називають ім’ям бабусі чи дідуся, ім’ям шанованої і прославленої людини, або просто вподобаним звучним і красивим ім’ям. В цьому немає нічого поганого, але можна згадати й іншу, давню традицію: немовляті давали ім’я того святого, пам’ять якого припала на день наречення імені – це 8-й день по народженні. Також існує сучасна практика давати ім’я в честь святого, в день пам’яті якого народився малюк. Називаючи дитинку іменем угодника Божого, батьки, тим самим, вшановують святого і пов’язують життя своєї дитини з ним. Підрісши, дитина зможе просити молитовної допомоги у свого святого покровителя.

Слід зауважити, що православна традиція не допускає приймати імена Господа Ісуса Христа і Його Пречистої Матері ‑ Марії (досить часто дівчинку, яка народилась на богородичне свято називають Марією). Саме християнське сумління говорить проти цього, адже Ісус Христос – Глава Християнської Церкви і Бог усіх, Діва Марія – заступниця усього роду християнського і ми не можемо відокремлювати себе від церковної повноти. Ще одна причина – людина дивлячись на свого, ім’я якого носить, має перед собою взірець благочестивого життя і приклад для наслідування, а життя і подвиг Спасителя і Його Пречистої Матері унікальний і неповторний.

Ім’я Ісус можна взяти на честь старозавітного праведника Ісуса Навина, хоча це ім’я не характерне для нашого краю, а ім’я Марія ‑ в честь святих угодниць Марій, яких у церковних святцях безліч.

Ще раз про вибір хресних батьків.

Другим важливим завданням для батьків при підготовці до хрещення є вибір хресних батьків для дитини, або «восприємників». Восприємник – слов’янське слово, яке означає того, хто «воспринимает», тобто приймає дитину після занурення у хрещальну купель. Він же поручається за охрещуваного і зобов’язується сприяти духовному вихованню похресника, в майбутньому хресний повинен спілкуватись з дитиною і давати їй поради. Дорослим хресні батьки не потрібні, оскільки він сам може сповідувати віру і приймати рішення. Хоча, по бажанню можна і взяти за хресного того, хто навчив охрещуваного вірі. Згідно церковних правил «восприємник» ‑ це одна людина, бажано по статі дитини – для хлопчика це мужчина, для дівчинки – жінка, це сприятиме утвердженню довіри між хресним і похресником. У наших краях, традиційно заради урочистості моменту хресними обирають «пару» ‑ мужчину і жінку.

Усе вище сказане, на жаль, зводиться нанівець через духовну неосвіченість дорослих членів сім’ї. Досить часто батьки, які не турбуються про душу дитини, вибирають, не хресного для дитини, а кума для себе, роль якого зводиться до гостювання і дарування подарунків. Віра і духовність у таких випадках у розрахунок не беруться. Через це дитина залишається без підтримки дорослих у ділі духовного зростання, не здобуває азів християнської віри, і живе під постійною загрозою відпасти від віри. Так що від хресних батьків вимагається відповідальне ставлення до свого звання, і хоча б елементарне знання православної віри. Обов’язковим є знання православного Символу віри, який хресні читають по ходу звершення чину Хрещення.

Благодать таїнства хрещення, християнське ім’я, опіка і наука дорослих обов’язково благотворно вплинуть на духовне становлення дитини і не тільки приведуть її у царство Боже, а й на землі дадуть можливість прожити життя правильно, з радістю, з подякою, славлячи Бога.

Leave a comment