Чи є різниця, як вірити?
Серед артефактів, які ми успадкували від недавнього безбожного минулого, уже роками тягнеться одна серйозна духовна проблема. І це не проблема атеїзму – людей, які щиро не вірять в існування Бога, завжди було мало. Проблема в тому, що навіть визнаючи існування і всемогутність Бога, багато наших співвітчизників ніяк не можуть прийти до усвідомлення необхідності Церкви.
Завдання сучасного місіонера – вказати на ключове значення Церкви для спасіння душі, на те, що отримує людина у храмі Божому, і не може отримати поза Церквою.
Ікона “Корабель віри”. Корабель Церкви у життєвому морі оточений ворогами.
У світі є безліч релігій. Для невіруючої людини вони усі рівні. Досить часто ми чуємо заклинання: «Немає різниці, як вірити!», – цією крилатою фразою люди, байдужі до свого спасіння, неначе фіговим листочком намагаються прикрити своє невір’я. Адже й справді, якщо Бога немає, то яка різниця – як вірити? Якщо віра ‑ це лише видумка людини, то і справді, кожен може вибрати, або навіть, вигадати собі віру таку, яка його найбільше влаштовує і триматись цієї вигадки.
Але варто лише допустити існування Бога, як усяка мова про рівноцінність релігій стає безглуздою. Адже релігія визначається не обрядами і не тим, що говорять і роблять люди. Суть віри у тому, що зробив і сказав Бог. Сама релігія – це не просто мудрі і високопарні слова про Бога. Релігія – це спілкування між Богом і людиною. Ми християни – і у нас унікальний досвід такого спілкування.
Але про все по порядку.
Природа церковних таїнств.
Мета життя Християнина – спасіння від гріха та смерті і вічне життя у Царстві Божому. Саме слово «спасіння» має на увазі наявність того, хто спасає. Наш Спаситель ‑ Ісус Христос заради нашого спасіння народився іжив, як смертний чоловік, постраждав і помер на Хресті, зійшов аж до пекла і Воскрес, перемігши смерть. Протягом сорока днів Він являвся Апостолам, навчаючи їх про Царство Боже, Вознісся на Небеса і послав учням Своїм від Бога Отця Духа Святого, поклавши початок Святій Церкві у день П’ятидесятниці. З того часу кожна людина може отримати спасительний дар. Цей дар називається Божою благодаттю. Благодать – це дія Духа Святого необхідна людині на усіх етапах її духовного зростання. Навіть саме навернення людини до віри – це дія Святого Духа, яку людина може прийняти, а може і відкинути.
Ікона “Спас в силах”
Благодать подається лише Святим Духом, а тому про людину, яка плодотворно проходить сходинками духовного зростання, говорять як про таку, яка «стяжає», тобто збирає Святого Духа. Благодать подається людині і діє в ній тоді, коли людина здатна її прийняти, коли серце її відкрите для Бога: під час молитви, творіння добрих справ, під час покаяння за вчинені гріхи. У такому випадку людина стоїть перед Спасителем віч-на-віч. Але є особливі благодатні дари, які людина може отримати лише з рук Церкви. Два такі дари нам подаються по заповіді Самого Христа – це Хрещення і Причастя Тіла і Крові Христових. З Книги Діянь і з апостольських послань нам відомі ще такі священнодійства – Печать Святого Духа, рукопокладення священнослужителів, Відпущення гріхів, благословення шлюбу, помазання єлеєм хворих. Ці священнодійства Церква називає Таїнствами, оскільки під зовнішніми, видимими діями невидимо і таємно людині подається благодать Святого Духа, яка укріпляє її змінює саму її сутність, якісно змінює життя.
Таким чином Святе Письмо вказує нам на сім Таїнств Церкви: Хрещення, Миропомазання, Євхаристію, Покаяння, Соборування, Шлюб, Священство.
Таїнства Церкви і людина.
Свята Церква ‑ є обитель Святого Духа. Вона має надані Самим Спасителем повноваження судити і дарувати своїм членам благодатну допомогу, рівно, як і позбавляти її за невірність Христу. Про це ми читаємо у Євангелії: «… прийміть Духа Святого. Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться» (Ін.20.22-23). Про суд над грішником сказано: «… якщо ж і Церкви не послухає, то хай він буде тобі як язичник і митар. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі» (Мф.18.17-18).
З вищесказаного слідує, що таїнство – це свого роду нагорода людині за слідування Христу. Тобто, самого бажання людини приступити до таїнства недостатньо, потрібен ще дозвіл Церкви на здійснення його. Наприклад, зі Святого Письма ми знаємо, що недостойне Причастя Тіла і Крові Христових буде для причасника в осудження. Цей принцип вірний також для інших таїнств і священнодійств.
Тож отримати від Церкви у таїнствах дари Святого Духа на благо і спасіння може лише той, хто:
- Повністю і без спотворень сповідує вчення Православної Церкви;
- Охрещений в канонічній Православній Церкві, і не відлучений від неї;
- Підготовлений до прийняття таїнства згідно з уставом Православної Церкви.
Зрозуміло, що власної оцінки своєї готовності приступити до таїнства недостатньо ‑ степінь готовності визначає Церква в лиці священнослужителів, які мають відповідну владу. Тому вірною буде ще одна умова, яку повинен виконати християнин – це послух Церкві. Християнин повинен бути готовий вислухати настанови і зауваження священнослужителя і смиренно виконати необхідні рекомендації та вказівки.
Ікона “Церква Воююча”, образ земної Церкви.